У національній
доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української
системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної
особистості як громадянина України...», а Закон України «Про загальну середню
освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування
особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань».
Нові завдання
шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію
всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і
виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до
раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час
комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і
глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у
суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні
діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання
чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні.
На мою думку інтерактивні
технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Вважаю, що їхня перевага
полягає в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння,
застосування, оцінювання), у класах збільшується кількість учнів, які свідомо
засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань,
зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль
учителя - він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування
і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все,
компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і
перебудувати свою роботу з учнями.
Насамперед зазначу,
що термін «інтерактивна педагогіка»
відносно новий. Його ввів у 1975 році німецький дослідник Ганс Фріц.
Лінгвістичне тлумачення слова свідчить, що поняття «інтерактивність»,
«інтерактив» прийшли до нас з англійської мови. «Inter» - взаємодіяти, «act» - діяти. Інтерактивність в навчанні вбачаю в здатності
до взаємодії, знаходження у режимі бесіди, діалогу, дії. Вважаю, що
інтерактивним може бути метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який
щось здійснює: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає
тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається,
власно створюючи це.
Розвиток сучасної
української школи відбувається на засадах особистісно зорієнтованого навчання.
Уроки, які я будую з елементами інтерактивних технологій, передбачають чітку
орієнтацію на потреби навчання та розвитку кожної дитини, урахування її потреб,
можливостей найближчого розвитку. Це відбувається в умовах переходу від
авторитарного до особистісно зорієнтованого спілкування.
В підготовці до
уроків завжди пам’ятаю слова О.Я.
Савченко, яка наголошувала, що в освіті головні цінності – дитина і педагог,
здатний розвивати, захищати, оберігати її індивідуальність. А звідси –
центрованість на ідеях: людина – не засіб, а мета, тому не дитину треба
пристосовувати до системи освіти, а школу до неї.
Початкова школа має бути тільки успішною!
Для себе я чітко
вирішила, що мої уроки будуть побудовані за принципом спілкування,
індивідуалізації навчально-виховного процесу, діалогового навчання, ситуації
успіху, тощо. Тому, не задумуючись, почала працювати над цікавою і водночас
дуже змістовною темою: «Впровадження інтерактивних методів та
прийомів в організацію навчання
молодшого школяра».
Розробку елементів
інтерактивного навчання я знайшла у працях В.О.Сухомлинського, учителів-новаторів
70—80-х років (Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є.Ільїна, С.Лисенкової та ін.), теорії
розвивального навчання. У Західній Європі групові форми навчальної діяльності активно
розвивалися і удосконалювалися. Наприкінці XX ст. інтерактивні технології
набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують
при викладанні різних предметів від молодшого шкільного віку до старшого.
Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (СІЛА, штат Меріленд) у
1980-х роках, свідчать, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення
відсотка засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й
на його почуття, волю, дії і практику.
Індивідуальному
підходу до навчання і виховання учнів велику увагу приділяв В.Сухомлинський. У
його працях міститься всі або майже всі положення, що можуть бути взяті за
основу сучасної концепції інноваційних методів навчання. Самих понять -
особистісно орієнтовний підхід або інтерактивність у навчанні - у вченого
немає. Проте більшість його праць тією чи іншою мірою присвячені питанням саме
особистісного підходу до учнів, використанню елементів інтерактивних форм
навчання. Прикладом ефективного методу навчання (за методикою В.Сухомлинського)
є поділ класу на групи, підгрупи, в яких поряд із слабшим учнем - сильніший,
який, перебуваючи в "одній команді", допомагає слабшому, вболіває за
нього, прагне підняти до вищого рівня, бо успіх групової справи залежить від
кожного. Так інтерактивні технології ще раз перегукуються з методикою видатного
педагога.
Сьогодні в освіті
відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно -
діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його
знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення
відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певні умови:
·
створення
позитивного настрою для навчання;
·
відчуття рівного
серед рівних;
·
забезпечення
позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;
·
можливість вільно
висловити свою думку і вислухати свого товариша;
·
вчитель не є
засобом «похвали і покарання», а другом, порадником, старшим товаришем.
Усім цим умовам
відповідають інтерактивні технології, які відносяться до інноваційних.
Отже, метою інтерактивного навчання є
створення комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність,
свою досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.
Пропоную елементи
деяких інтерактивних методик, які мають багато переваг:
Ø у роботі задіяні всі діти класу;
Ø учні вчаться працювати в групі (команді);
Ø формується доброзичливе ставлення до опонента:
Ø кожна дитина має можливість пропонувати свою думку:
Ø створюється «ситуація успіху»;
Ø за короткий час опановується багато нового матеріалу;
Ø формуються навички толерантного спілкування, вміння
аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми.
Особисто я
навчальний процес намагаюся будувати тільки шляхом постійної, активної
взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці),
де і учень, і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання. Я намагаюся виступати організатором процесу
навчання, консультантом, не «замикаю» навчальний процес на собі. Головним у
процесі навчання вважаю зв’язки між учнями, їх взаємодію і співпрацю.
Своїм життєвим кредом вважаю такі
слова: «Учитись важко, а учить ще важче,
тому не мусиш зупинятись ти. Як дітям віддаєш усе найкраще, той сам сягнеш
нової висоти.»
Актуальність обраної проблеми вбачаю в тому, щоб виховати навички спілкування та
співробітництва, навчити молодшого школяра вчитися, докорінно змінити зміст
їхньої діяльності.
Готуючись до
уроків, намагаюся передбачити моделювання життєвих ситуацій, використовую
рольові ігри, залучаю дітей до спільного вирішення проблеми на основі аналізу
обставин та відповідної ситуації тощо. Таке навчання сприяє формуванню навичок
і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.
Це дає змогу мені, педагогу, стати справжнім лідером дитячого колективу.
У своїй роботі
намагаюсь створити такі умови взаємодії, які б мотивували в учнів потребу
висловлюватися щиро і безпосередньо. Таким чином вони демонструють вміння
мислити, спробувати поглянути на себе з іншого боку. Все це дає змогу формувати
в учнів самостійне критичне мислення. Критичне мислення – це не тільки
здатність помічати помилки та недоліки у чужій роботі, але й більш широкі
здібності аналізувати, виявляти позитивне і негативне.
Виходячи з
вищезазначеного, на практиці використовую інтерактивні форми в цілому, або ж вибираю елементи, які більш
доцільні до певного мого класу. Саме інтерактивні методи дають мені змогу
створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика застосовуються
одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд,
логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і
реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес
організовую так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями;
приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої
власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються
співробітництву.
Призначення
інтерактивного навчання вбачаю ще й у тому, щоб, по-перше, передати знання,
по-друге, усвідомити цінність інших людей.
Власний досвід
переконує в тому, що починати необхідно з поступового використання технологій,
адже учням треба звикнути до них. Доцільно навіть створювати план поступового
впровадження інтерактивних технологій. Краще старанно підготувати декілька
інтерактивних уроків у розділі, ніж часто проводити підготовлені «ігри». Я
спочатку проводжу з учнями особливе
організаційне занять і розробляю разом з ними правила роботи. Налаштовую дітей
на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовую спочатку прості
інтерактивні технології:
1.
Робота в парах
Технологія сприяє
розвитку навичок спілкування, вмінню висловлюватися, критично мислити, вмінню
переконувати й вести дискусію.
Під час роботи в
парах можна швидко виконувати вправи, які за інших умов потребують тривалого
часу.
Організація роботи
·
Я пропоную учням
завдання, ставлю запитання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної
ситуації. Після пояснення питань або фактів, наведених у завданні, даю їм 1-2
хв. для обміркування можливих відповідей або рішень індивідуально.
·
Об’єдную учнів у пари, визначаю, хто з них буде
висловлюватися першим, і пропоную обговорити свої ідеї одне з одним.
·
По закінченні часу
для обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюються своїми
ідеями та аргументами з усім класом. При потребі, це може бути початком
дискусії або іншої пізнавальної діяльності.
2.
Робота в малих
групах
Роботу в групах я
застосовую для розв’язання складних проблем, що потребують колективного
розуму.
Організація роботи
·
Я пропоную учням об’єднатися у групи. Усі члени групи мають добре бачити одне
одного.
·
Повідомляю їм про
ролі, як вони мають розподілити між собою й виконувати під час групової роботи.
·
Даю кожній групі
конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи. При цьому
намагаюсь зробити свої інструкції максимально чіткими.
·
Даю групам
достатньо часу на виконання завдання.
·
Забезпечую нагороди
за групові зусилля.
·
Пропоную учням
подати результати роботи.
·
Запитую у учнів, чи
була виконана робота корисною й чого вони навчилися.
·
Коментую роботу
груп з погляду її навчальних результатів та організації процедури групової
діяльності.
·
Важливим моментом
групової роботи є опрацювання змісту подання групами результатів колективної
діяльності.
Ролі:
Головуючий (спікер)
§ запитує завдання групи;
§ організовує порядок виконання;
§ пропонує учасникам групи висловлюватися по черзі;
§ заохочує групу до роботи;
§ підбиває підсумки роботи;
§ за згодою групи визначає доповідача.
Секретар:
§ веде стисло і розбірливо записи результатів роботи своєї
групи;
§ як член групи має бути готовим висловити думку групи під
час підбиття підсумків або допомогти доповідачу.
Посередник:
§ стежить за часом;
§ заохочую групу до роботи.
Доповідач:
§ чітко висловлює спільну думку, якої дійшла група;
§ доповідає про результати роботи групи.
Пізніше пропоную
учням так вид роботи, як
3.
Два-чотири-всі
разом
Цю технологію
застосовую:
ü для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально
протилежних позицій;
ü для збирання інформації з певної теми;
ü для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань;
ü для розвитку вміння аргументувати свою позицію.
Організація роботи
·
Розставляю стільці
для учнів у два кола.
·
Учні, що сидять у
внутрішньому колі, розташовані спиною до центру, а ті, що в зовнішньому –
обличчям до центру. Отже, кожен сидить навпроти іншого.
·
Внутрішнє коло
нерухоме, а зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники
пересуваються на один стілець вправо,
опиняючись перед новим партнером.
Мета – пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
Сучасне суспільство змінюється досить
швидко, важко прогнозувати навіть найближче майбутнє. Тому неможливо
передбачити, які знання можуть знадобитися дитині в її позашкільному житті, а
які – ні. З огляду на це, ставлю перед собою завдання не скільки накопичення
дитиною інформації, скільки розвиток мислення, вміння адекватно оцінювати
результати, перетворюючи знання на інструмент пізнання інших видів діяльності,
вміння конструктивно взаємодіяти з іншими.
4. «Мозковий штурм» - це
ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість,
який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і
допомагає знаходити кілька рішень по конкретній темі.
Я називаю тему дискусії та запрошую взяти
участь у її обговоренні шляхом «штурму» .
Організація роботи
·
Всі учасники
«штурму» пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути
будь-якими, навіть фантастичними);
·
Учень або учениця
записує на дошці всі ідеї, що пропонуються;
·
Коли кількість ідей
є достатньою, їх подання припиняється;
·
Після того, як
майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються.
Чому
я обрала саме інтерактивні методи навчання та їх форми?
Тому, що вони ґрунтуються на
активності кожного суб’єкта навчального процесу, можливості самостійно приймати
рішення і здійснювати вибір.
Головна риса інтерактивного навчання – використання
власного досвіду учнями під час розв’язання
проблемних питань. Їм надається максимальна свобода розумової діяльності.
Сьогодні навряд чи треба когось
переконувати в тому, що активні методи навчання є необхідною умовою розвитку
творчих здібностей учнів. Отже, треба створити у школі таке середовище і таку
систему взаємин, які стимулювали б найрізноманітнішу діяльність дитини.
Я прихильник проведення інтерактивних
уроків, бо саме такі уроки дають можливість фахового вдосконалення, спрямовують
на навчання разом з учнями, дають можливість розкритися вчителю перед учнями,
виступати організатором.
Інтерактивні вправи активізують
начальні можливості учня, захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес, навчають
самостійному мисленню та діям. Моя головна функція, як вчителя, полягає в
організації і стимулюванні навчального процесу, спрямованого на формування
творчої особистості.
Кожний свій урок намагаюсь зробити
цікавим, нестандартним із застосуванням ефективних методів і прийомів у процесі
засвоєння учнів нових знань та формування творчих здібностей.
Я, як вчитель розумію, що треба
перейти від пасивного навчання до активного. Тому і впроваджую інтерактивні
методи і технології.
У шкільній практиці
частіше використовую:
-
мозкову атаку;
-
асоціативний кущ або гроно;
-
мікрофон;
-
незакінчені речення;
-
кубування;
-
метод «Прес»;
-
прогнозування;
-
рольові ігри;
-
фрагменти уроків з використанням інтерактивних технологій
та методів навчання.
Передусім для розкриття здібностей
учнів необхідно створити в класі творчу, доброзичливу, емоційно-позитивну
атмосферу. Ось як роблю це я.
Перед уроком запитую у дітей, який у
них настрій, що їх хвилює, що радує. Потім пропоную їм узяти «чарівний мішечок»
і повкидати туди всі свої негативні емоції. Я також «жбурляю» свої негативні
емоції, «мішечок» зав’язується і викидається в кошик для сміття.
Якщо діти приходять на урок втомлені,
треба їх «струснути» і розвеселити. Пропоную ігри «Ха-ха-ха» або «Кричу до схочу». Вони допомагають
позбутися негативних емоцій.
Власний досвід свідчить про те, що які
б інноваційні технології ми не впроваджували б в практику, досягти успіху можна
лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він
задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають інтерактивні ігрові
технології, оскільки молодші школярі постійно відчувають потребу в грі,
ігровому спілкуванні, і гра для них – це перша можливість виявити себе як
особистість, саморозвинутись, самовиразитись.
Більшість ігрових оболонок, які я
використовую на уроках, побудовані за принципом: злі сили щось вкрали, зламали:
добрі герої, не шкодуючи сил, разом із учнями відновлюють справедливість. А ще
улюблені казкові герої потрапляють у біду і учні із задоволенням виконують
різні навчальні завдання, щоб допомогти своїм улюбленцям.
Наприклад, на урок читання від
королеви Читландії учні отримали персональні запрошення на бал. У них вказані
імена. Відгадайте їх.
Кавалерія Галявина
Валянки Романтика
Шевелюра Максимум
Доля Весілля
Досвід подібної роботи показує, що
такі заняття проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів
з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що настає розвиток творчих
здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків
літературного читання, математики, української мови, тощо. Адже навчання
молодших школярів має бути цікавим, радісним і одночасно забезпечити глибокі
знання програмового матеріалу.
Використання інтерактивних методів
навчання веде до фахового зростання самого вчителя. Варто зробити перший крок,
і після декількох уроків учитель може відчути, як змінилося ставлення до нього
учнів, сама атмосфера в класі.
Я вважаю, що учитель має виховати в
дітей такі риси, які будуть необхідні нашому суспільству: вміння мислити,
вчитися, бути творчими, вирішувати проблеми.
Як цінний дороговказ у своїй роботі,
використовую здобутки В. О. Сухомлинського, який прагнув, щоб початкова школа
стала школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів. Щоб дитина в
початковій школі була передусім думаючою, активним здобувачем знань, допитливим
шукачем істини мандрівником у світі пізнання.
Використана література:
1.
Богданова О.О.,
Луціф Т.В. Дидактичні основи впровадження інтерактивних технологій в початковій
школі. – Херсон, РІПО, 2008. 44с.
2.
Інтерактивні технології навчання: теорія,
практика, досвід/ Авт.-укладачі О.
Прометун, Л. Піроженко.-К.:А.П.Н., 2002.- С. 12
3.
Кривокінь І., Мігунова
О. Інтерактивні технології – шлях до формування творчої особистості. Завуч 2008. №28
4.
Савченко О.Я.
Дидактика початкової освіти: підручн.- К.: Грамота, 2012.- С.293
5.
С.Верхоловцева.
Інтерактивні технології навчання. – Київ, «Шкільний світ», 2008.
6.
Сухомлинський В.О.
Батьківська педагогіка.- К., 1987.- С.178
7.
Сухомлинський В. О.
Сто порад учителеві.-К., 1969. – С. 65
8.
Пєхота О.М.
Особистосно-орієнтована освіта і технології. – К.Освіта, 2000.
Презентація
Комментариев нет:
Отправить комментарий